Експрес-інтерв’ю з Коцюмбасом І.Я.

Ігор Ярославович Коцюмбас, директор Державного НДКІ ветеринарних препаратів та кормових добавок, доктор ветеринарних наук, професор, член-кореспондент УААН

Під час доповіді Ви відзначили, що майбутнє українського тваринництва належить вітчизняному виробникові ветпрепаратів та продуктів для годівлі. Тож для українського постачальника якісних продуктів зараз вельми сприятлива ситуація?

І так, і ні. Перша частина моєї доповіді стосувалась ветеринарних препаратів. Тут дійсно ситуація є сприятливою. По-перше, українські виробники наздогнали і навіть перегнали обсяги надходження імпортних ветеринарних препаратів. Я хочу особливо відзначити високу якість вітчизняних засобів. За багатьма показниками ми фактично вирівнялися, а за окремими навіть маємо більші досягнення, адже здійснюємо суттєвіший і серйозніший контроль якості препаратів.

Що стосується ринку кормових добавок, то спостерігаємо іншу картину. Сьогодні в цій сфері на ринку ми маємо практично в десять разів менше вітчизняного виробника, ніж імпортного.

Коли країна не має свого виробництва кормових добавок і преміксів, вона не може розраховувати на успіх продукції тваринництва. Тому найперше завдання галузі кормовиробництва на сьогоднішній день – зайняти певну нішу ринку, а в подальшому – охопити його в цілому.

Для цього в нас є чудове підґрунтя: потужна кормова база, родюча земля, яка дає можливість отримувати належну вихідну сировину. Залишається тільки доукомплектувати цю сировину відповідними інгредієнтами, вітамінами, мікроелементами, і ми можемо конкурувати зі світовими фірмами. Саме у цьому напрямі ми будемо працювати.

Але цей процес не такий простий. Наприклад, поляки йшли до такого успіху близько 10 років. Так і наш виробник рік за роком буде завойовувати, точніше, відстоювати свій ринок. Уже спостерігаємо значні позитивні зрушення: окремі фірми потужно працюють на ринку преміксів, кормових добавок і представляють якісну продукцію для тварин.

10 років – великій строк. За Вашими словами, у нас зараз немає проблем з досягненням високої якості продукту, та й передумов для інтенсивного росту галузі достатньо. Виходить, справа у неготовності споживачів сприймати українську продукцію?

Це доволі актуальне питання на даний час. По-перше, ви правильно сказали, сьогодні наш виробник молока та м’яса сформував свої стереотипи у співпраці з окремими фірмами. У нас немає тенденції монополізації окремим постачальником всієї чи частини країни. Кожен виробник продукції тваринництва має особисті контакти, налагоджені відносини з окремими, як правило, іноземними фірмами, і йому здається, що продукція даного виробництва є найкращою. Такі стереотипи буде дуже важко подолати.

Ми повинні довести, що наша продукція якісна і безпечна, до того ж варто переконувати споживача й ціновою політикою. Адже сировина у нас дешевша, немає значних витрат на транспортування, валютних коливань і т. ін.

Усі ці фактори потроху вирішуються, але не так швидко. Хоча, якщо ми отримаємо підтримку з боку нашого Міністерства, Державного комітету ветмедицини, політиків, уряду – це питання можна вирішити і за 3 роки.

Наразі ми маємо всі можливості пришвидшити цей процес, наш уряд і Міністерство націлені на те, щоб ми отримали власні кормові добавки і премікси та успішно налагодили комбікормову промисловість по всій території України. Тому що виробництво концкормів є №1 у виготовленні продукції тваринництва.

Ви маєте змогу професійно і неупереджено порівнювати різні годівельні продукти. На Вашу думку, у імпортної продукції є особливі ноу-хау та технології, що роблять її об’єктивно кращою за вітчизняну?

Думаю, що ні, навіть навпаки. Технології закордоном зараз настільки удосконалені, що виробники прагнуть одержувати прибутки чи здобувати більше продукції тваринництва за рахунок таких методів, які не можна вважати закономірними, природними і нормальними.

Що я маю на увазі? По-перше, застосовується ціла низка генетично модифікованих рослинних компонентів, а їхній вплив на тваринний світ і на кінцеву продукцію поки що не вивчений. По-друге, удосконалюються стимулятори росту, нарощування білкової маси, збільшення м’язової тканини.

Побувавши нещодавно у Данії, я спостерігав роботу досить незвичного господарства – вперше побачив бройлерні технології у відгодівлі форелі. Застосовується відповідна генетика з закладеним швидким нарощуванням м’язової тканини, певна технологія утримання та корми. Так що ми вже маємо бройлерне курча, індика, кролика, порося, і йдемо до того, що буде риба…

Тому український виробник має перевагу – менший обсяг застосування шкідливих субстанцій. Такі інгредієнти дорогі, потребують синтезу, до того ж, наші фахівці здійснюють жорсткий контроль.

На сьогоднішній день лабораторії ветеринарної медицини України проводять моніторинг кормів, а в подальшому будемо суворо контролювати виробників кормових продуктів та тваринників по кінцевому продукту, за залишками препаратів у м’ясі.

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ