ОПТИМАЛЬНИЙ ВІК ВІДЛУЧЕННЯ ПОРОСЯТ

Новонароджені  поросята  мають  дуже обмежені  можливості  для  перетравлення їжі. Свиноматка компенсує цю неспроможність, виробляючи молоко –  збалансований  продукт,  який  забезпечує  практично  всі  поживні  потреби  потомства.

Крім  того,  імунна  система  тварини одразу після народження незріла, вона не має вродженого  спротиву  хворобам  і  протягом  п’яти–шести  тижнів  нездатна  виробляти  дієвого  захисту.  Відлучення,  особливо дуже раннє, призводить до раптової зміни дієти й оточення, тому потенційно є одним з найбільш стресових етапів у житті свині.

У далекому минулому практикувалося відлучення, яке практично збігалося із природними процесами – після восьми тижнів. У цей час вироблення молока свиноматкою відчутно скорочується, і альтернативні  корма  займають  близько  70–80%  раціону  поросяти. Із розвитком галузі, наприкінці 1980-х – початку 1990-х, у світовому свинарстві спостерігався рух до стимулювання раннього відлучення поросят мультицентрового  виробництва.  Згідно  з  даними Департаменту  агропромислового  комплексу  США, протягом ’90-их господарства країни скоротили вік відлучення на 9,5 днів (з 28,8 до 19,3). Головною перевагою цієї системи було досягнення зниження поширення рівня захворюваності під час догляду  і відгодівлі поросят. Тварини стали більш однотипними, покращились показники продуктивності. Зокрема, була доведена ефективність такої системи у боротьбі  з мікоплазмовою пневмонією,  свинячою дезинтерією, актинобацильною плевропневмонією  та інфекційним  бульварним  паралічем.  Ці  результати  були  отримані  завдяки  ранньому  відокремленню потомства від свиноматки і, відтак, попередження інфікування хвороботворними організмами, яких вона переносить.

У Британії зниження віку відлучення з 5-ти до 3-х тижнів  аргументувалось  зростанням  кількості  опоросів однієї свиноматки протягом року – з 2,2 до 2,4. Деякі виробники завдяки покращенню якості догляду і годівлі, використанню інноваційних систем суворого контролю за поширенням інфекцій, успішно відлучали поросят навіть у 14 днів. Втім, більшість країн-виробників  свинини  протягом  останніх  років підвищують вік відлучення. Типовим віком у Британії став 25 днів, а у Данії – 28.

Яким  є  найбільш  економічно  обґрунтований  вік відлучення поросят? Досі не існує єдиної вірної відповіді, ця область свинарного господарства знаходиться під впливом багатьох змінюваних факторів і, отже, має час від часу переглядатись.

Контроль затрат і генерування якомога вищих доходів  змушує фахівців,  задіяних  у  свинарних  господарствах, ретельно аналізувати кожне управлінське рішення. Вік відлучення є одним із акцентованих рішень.

Немає  сумніву щодо  об’ємного  впливу  цього показнику на продуктивність  та прибутковість  господарства.  Крім  того,  вік  відлучення обумовлює вимоги до споруд, годівельних раціонів, медичного втручання тощо.

Численні  підприємства  по  усьому  світу  визначили за оптимальний термін відлучення, що максимізує продуктивність  свиноматки, 21 день. Цей  термін було обґрунтовано за допомогою кількох досліджень, проведених у Європі та США. Втім, у різних кліматичних  умовах  та  різних  умовах  господарювання, цей термін не обов’язково буде найкращим у максимізації продуктивності.

Наслідки зміни віку відлучення

Вік відлучення автоматично обумовлює вимоги до структури виробничих споруд. Так, наприклад, господарство з поголів’ям у 1000 тварин за умови відлучення у віці 20 днів і з індексом поросності (приплоди/свиноматка/рік) 2,3 потребуватиме приблизно 189  загонів  порівняно  із 224  для  аналогічного поголів’я із віком відлучення у 30 днів та індексом поросності у 2,1.

Ще одним принциповим наслідком є зміни у годівельних програмах. Коротший термін лактації менше  виснажує  свиноматку,  тож  може  знизити  годівельні витрати на її відгодівлю. З іншого боку, зростатимуть витрати на утримання таких приплодів через вищі вимоги до обігріву і вентиляції приміщень, потреби у більш кваліфікованому персоналі.

Затрати  на  утримання  поросят  теж  різняться. Управлінські  стратегії,  необхідні  для  коректного впровадження системи раннього відлучення, вимагають особливо ретельної деталізації. Вони можуть бути  ефективними  лише  за  наявності  відповідних споруд і умов утримання, специфічних годівлі і догляду. Нажаль, досить часто раннє відлучення  замість надання додаткових вигід призводило до підвищення рівня захворюваності і смертності – переміщення дуже молодих поросят до недостатньо пристосованих приміщень швидко призводить до катастрофічних наслідків.

Зміна  цього  показника  впливає  і  на  результуючу вагу свині. Дослідження доводять, що чим більша  вага  поросяти  після  відлучення,  тим  кращі  їх показники  надалі.  Чим  пізніше  порося  відлучене, тим менших зусиль потребує догляд за ним. Старші (важчі) свині більш інтенсивно їдять на етапі відгодівлі, швидше ростуть  і  тому стають важчими за рано відлучених свиней.

Законодавство

Ряд країн законодавчо обмежили мінімальний вік відлучення.  У  ЄС  таким  віком  є 28  днів,  хоча  там передбачена  можливість  знизити  термін  за  умови  відповідного  ветеринарного  супроводу. Швеція і Швейцарія визначили за мінімальний вік 35 днів. Такі обмеження були встановлені більшою мірою під впливом споживацьких переконань щодо добробуту поросят, незважаючи на відсутність достовірних наукових даних.

У Північній  і Південній Америці  промислове  свинарство визначило за оптимальний вік відлучення приблизно 3 тижні. Азійські підприємства також переважно відлучають у  віці 21–25 днів.

Продуктивність свиноматок

Ще на початку 2000-х років свиноматки вводилися у виробництво дуже молодими  та використовувались максимально інтенсивно, а приплоди віднімалися після якомога коротшого терміну лактації. Проста математика демонструє, що гурт  із поголів’ям у 1000 та віком відлучення у 30 днів надасть коефіцієнт поросності у 2,1. Припустивши, що у приплоді  народжується 11  поросят,  отримуємо 23 000 поросят на рік. Гурт зі строком відлучення у 20 днів та  коефіцієнтом  поросності 2,3  спродукує 25 300 свиней на  рік. Це  вагомий  аргумент  для  раннього відлучення.

За певного часу практикування цих методик усе більш явними ставали пов’язані з ними проблеми.

Зниження  репродуктивної  здатності  свиноматок  за  більш  інтенсивного  її  використання має фізіологічне обґрунтування.

Під  час  лактації  оваріальна  й  пітуїтарна  гормональна  активність  пригнічені,  виробляється  про лактин –  свиня  у  цей  час  залишається  нездатною до  запліднення.  Відлучення  поросят  призводить до  зниження  рівня  пролактину,  а  підвищення  рівнів  лютеінізуючого  гормону  і  естрадіолу  стимулюють  еструс  тварини. Проте  довша  тривалість  лактації  надає  матці  свині  більше  часу  на  відновлення для наступного опоросу. За умови використання спеціального режиму годівлі для лактуючих свиней більша кількість яєць овулюють, що прямо призводить  до  збільшення  кількості  новонароджених  поросят  у  послідовних  опоросах.  За  тривалості  лактації  меншої  за 20  днів  спостерігається  пряма  залежність між ступенем відновлення репродуктивно системи свиноматки та показниками тривалості  інтервалу відлучення-запліднення  і рівня  смертності ембріонів. Вага поросят у наступному приплоді після рано відлучених попередників порівняно менша.

Поступово розповсюдженішим ставало більш пізнє відлучення  та  скорочення  кількості  утримува них свиноматок.  Зі зменшенням  інтенсивності розмноження  свиноматки  отримували  більше  догляду та часу на відновлення. Вік придатності до розмноження зріс з 195–210 днів до 230.

В результаті таких дій господарства у США та Західній Європі досягли підвищення доходів у межах $4–5 на одну свиню, навіть із врахуванням відносного зменшення кількості опоросів на рік і необхідності утримання додаткових кліток для досягнення сталої кількості поросят на рік.

Дослідження,  проведені  у 2007  р.  у  Великобританії, виявили лінійну залежність між продуктивністю свиноматки та зниженням віку відлучення від 28 до 21 дня:

Графіки  показують, що  за  відлучення,  пізнішого за  три  тижні,  спостерігатиметься  падіння  продуктивності. Так само знижується цей показник за термін менший від 20 днів.

Фіксований параметр?

Очевидно, що  вік  відлучення  поросят  не  можна сприймати як фіксовану величину. Його не слід змінювати щоквартально,  проте  у  середньо-  і  довгостроковій  перспективі  варто  переглядати  свої  погляди на це питання. Головним чинником  є відношення між ціною на свинину і загальними виробничими затратами. Ситуація у країнах Західної Європи у 70-х роках була дуже сприятливою для зростання промислового виробництва – низькі ціни на корми  супроводжувались  порівняно  високими  цінами на  м’ясо.  Крива  продуктивності  свиноматок  практично збігалась із кривою фінансової продуктивності, що  робило 3-тижневий  період  лактації  справді оптимальним. На сьогодні ж вік відлучення у західноєвропейських країнах має бути вищим для оптимізації прибутків. Але не будемо  забувати, що виробництва у різних країнах мають принципово різну структуру витрат і цін. Таблиця демонструє таку залежність:

Згідно  з наведеними даними,  бразильська  промисловість  у 2007 р. скористалась відносно низькими затратами на годівлю і утримання господарства, зумівши отримати позитивний результат, чого не скажеш про Великобританію і США. Також з таблиці видно покращення показників за умови пізнішого віку відлучення.

У 2008 році, до початку кризи, ситуація трохи змінилась  за  рахунок  зниження  витрат  на  виробництво. Аналогічні до наведених дані щодо нових часів поки що не були зібрані.

Висновок

Галузь рухається у бік підвищення віку відлучення поросят. Цим досягається більша вага тварин та вищі показники продуктивності: інтенсивніший денний набір ваги, краща  збереженість  і більша кількість  поросят  при  народженні,  ефективніше  використання приміщень,  та,  відповідно  вищі показники  дохідності. Перелічені  ефекти  переконливо  перекривають  організаційні  недоліки  від  подовження підсисного годівельного циклу. Скажімо, Данські виробники – визнані світові лідери у свинарній галузі – зараз відлучають у віці 28 днів. Не тому, що існують такі вимоги, а  тому що вони переконані у економічній обґрунтованості такого терміну.

Єдиного вірного рішення для українських виробників  не  існує.  Більше  того,  статистика  враховує усереднені  дані,  в  той  час  як  кожне  господарство має  особливі  умови  з  організації  виробничих  приміщень,  утримання  тварин,  кваліфікації  працівників, доступу до якісної і доступної годівельної бази тощо. Тож варто провести ретельний аналіз і побудувати  власні  криві  ефективності  для  визначення оптимального віку відлучення.

Джерела: National Hog Farmer
American Association of Swine Veterinarians

Перекладено та адаптовано:  ТОВ «Єврокорм сучасна годівля»

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ