ВЕРТИКАЛЬНІ ФЕРМИ

На початку 21-го століття знане голландське архітектурне  бюро MVRDV  запропонувало  проект,  який  на  перший  погляд  видається  маячнею,  – «Місто свиней».

 

За задумом архітекторів, «Місто свиней» складається з 76- 40-поверхових веж-хмарочосів, кожна по 610 метрів заввишки. Тварини у вежах утримуються на поверхах розміром 87 на 87 метрів і мають змогу виходити на балкони, щоб ритися біля висаджених там дерев. Бійні розташовані на перших поверхах, куди  свиней  доставляють  на  ліфтах.  Більше  того, на дахах додатково розташовані зариблені басейни, які забезпечують частину раціону тварин (чим харчується риба? Правильно, переробленими відходами від свиней).

Утримання (годівля, напування, дослідження стану здоров’я, миття) відбувається за допомогою автоматики, й участь людей зведена до мінімуму. Кожна вежа має обладнання для переробки відходів та біогазові  установки  –  отже,  споруди  цілком  самодостатні в питанні використання енергії. Для оптимізації транспортних видатків 32 хмарочоси розташовані поблизу великих міст, а інші 44 – у портах. Одночасно все «Місто» мало б спроможність утримувати близько 8 млн свиней (кількість, еквівалентна 2/3 сучасного поголів’я свиней у Нідерландах).

Незважаючи  на фантастичність  проекту,  неможливо не визнати за ним потенційну можливість вирішення великої кількості проблем сучасного свинарства.  Після  презентації  громадськості  «Місто  свиней» бурхливо обговорювалося чиновниками, фермерами  та  всіма  зацікавленими  громадянами.  Про серйозність задуму свідчить його часткове фінансування Міністерством сільського господарства Нідерландів і дослідження його доцільності на рівні уряду та  галузевих  асоціацій. Серед ризиків «Міста» називалися  потужні  вітри  на  600-метровій  висоті  та стандартний ризик централізації (вихід з ладу однієї ланки може призвести до катастрофічних наслідків для всієї системи). Окрім того, європейських споживачів  традиційно  обурив  «моральний  бік»  справи. Навіть те, що тваринам надається більше місця для пересування,  ніж  на  звичайних фермах,  стрес  від транспортувань  мінімізований,  а  комфортним  умовам утримання приділено достатньо уваги, не рятує пересічного громадянина від моторошної думки про «величезний хмарочос з натовпом свиней у черзі до бійні». Єдиною порадою від авторів проекту у відповідь на такі закиди було: «Їжте менше м’яса».

Розробляючи  «Місто  свиней»  протягом  чотирьох років,  проектанти  прагнули  створити  радикально нову концепцію свинарства для всього світу, адже саме  свинина  є  найбільш  уживаним  та  біологічно цінним  видом м’яса.  Тож  запровадження  ефективніших моделей виробництва, збереження місця для проживання  людей  і  природних  комплексів,  а  також стримування поширення інфекцій серед тварин (можливе саме на високоавтоматизованих централізованих виробництвах) є нагальною потребою для всього світу.

«Місто свиней» на сьогодні залишається своєрідною утопією, проте відображає розповсюджене бачення майбутнього сільського господарства – вертикальну організацію ферм.

Приводів для планування фермерства в цьому напрямі більш ніж достатньо. До 2050 року кількість населення на планеті складе близько 9,2 млрд людей, 80% з яких житимуть у містах. Орних земель та земель під тваринні господарства залишиться катастрофічно мало, а відтак харчування людей стане справжньою проблемою.

Вертикальні ферми, тобто багатоповерхові споруди, призначені для вирощування сільськогосподарських культур, є одним з рішень уже існуючої проблеми з харчуванням. На сьогодні колективами вчених, архітекторів, фермерів з усього світу розроблено низку цілком практичних проектів, а деякі з них знаходяться на стадії впровадження.

Концепція  вертикального  фермерства  має чимало переваг:

● Висока концентрація тварин  і висока механізація їхнього обслуговування.
● Відновлення зруйнованих екосистем, забруднених відходами тваринництва.
● Вирішення чи зниження кількості конфліктів через використання водних і земельних ресурсів.
● Створення додаткових робочих місць.
● Зниження  обсягів  використання  пального  через  відсутність  потреби  у  важкій  с/г  техніці  та централізації транспортних потоків або завдяки розташуванню споруди просто в межах великого міста.

Ідея  видається ще  більш  реальною,  якщо  згадати, що чимало культур уже давно і успішно вирощується у приміщеннях (наприклад, 37% всіх томатів у США вирощено в теплицях).

Серед  перспективних  та  економічних  технологій для вирощування фахівці називають:

гідропоніку –  вирощування  рослин  у  водному потоці без ґрунту, з мінімальними втратами води;

та аквапоніку – поєднання розведення риби з гідропонікою.

Відходи риб слугують добривом для рослин, а самі рослини для риб є своєрідним водяним фільтром.  У  вже  діючих  аквапонних  фермах  розводять, наприклад, сомів та вугрів, а воду для них очищують огірки, помідори, полуниці та салат.

Різні проекти вертикальних ферм об’єднують такі риси,  як  багаторівнева  структура,  окремі  системи поливу, клімат-контролю, проб води та повітря, моніторингу для кожного рівня будови.

Чи майбутнє аграрного виробництва буде таким? Можливо,  однак  слід  враховувати  високу  вартість реалізації  таких  проектів, що  за  умов  світової фінансової кризи є вельми сумнівним. Крім того якою є якість таких овочів, фруктів, продукції тваринництва? Питання якості продуктів харчування вже сьогодні актуальне, особливо в країнах ЄС. З’являється все  більше  магазинів,  що  пропонують  органічну їжу, тобто вирощену в таких умовах як передбачила природа (Див.: статтю про органічне свинарство).

Отож питань багато. Чітко зрозуміло лише те, що нам, українцям, маючи величезний потенціал сільськогосподарського виробництва потрібно його реалізовувати, використати ту природну, Богом дану, перевагу, щоб утвердитись в новому світі, світі що невпинно  зростає.  Нині  на  планеті  Земля  6,5  млд населення, а до 2050 року ця цифра прогнозується на рівні 9 млрд осіб, отож і споживання продуктів харчування зросте майже вдвічі. Кому як не нам вирішувати цю проблему!

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ