ВИКОРИСТАННЯ ЗЕРНОВОЇ БАРДИ У ГОДІВЛІ СВИНЕЙ
Більшості з нас барда відома як побічний продукт переробки зерна або картоплі на спирт. Утім, деякі закордонні підприємства змінили пріоритети на користь барди, виробляючи спирт як другорядний продукт. Переробка відпрацьованої сировини (барди) дозволяє спиртозаводам постачати високоякісну та затребувану тваринницькими комплексами білкову кормову добавку. Вважається, що в Україні бардярство було започатковане Борщівським спиртозаводом (Тернопільська область).

 

У радянські часи утилізація барди відбувалася просто: її вивозили на колгоспні ферми. А від спиртозаводів, які розміщувалися в сільській місцевості, прокладалися спеціальні бардопроводи, по яких сировина спрямовувалася безпосередньо до споживача – худоби. Сьогодні українські підприємства не мають таких можливостей: великих ферм стало менше, транспортні видатки збільшилися, а щоб утримувати бардосховище, виробнику потрібні значні земельні ресурси (6–8 га для підприємства середньої потужності), на цьому тлі виникають проблеми між виробником, населенням і владою, які мають екологічне підґрунтя.

Походження

Барда – рідина (суспензія) світло-коричневого кольору, побічний продукт переробки зерна (зернова) або картоплі (картопляна) на спирт. Залежно від зернової сировини розрізняють барду пшеничну, житню, кукурудзяну, ячмінну.

Технологічна схема виробництва спирту включає в себе такі послідовні операції: очищення й подрібнення зерна → термічний гідроліз крохмалю → ферментативне осолоджування крохмалю → дріжджування та спиртове бродіння → дистиляція.

Отримана при дистиляції барда використовується в годівлі тварин у свіжому або, рідше, у силосованому вигляді. Висушування барди є затратним і тому майже не практикується (за винятком США, де її перед висушуванням розділяють на розчинну і нерозчинну фракції та отримують тверді речовини барди й сухий бардяний розчин). Зростання цін на природний газ змушує все більшу кількість виробників спирту серйозно задуматися про можливості переробки післяспиртової барди на біогаз. В умовах зростання цін на блакитне паливо, переробка барди на суху гранульовану барду стає більш витратною, у той час же час технологія переробки барди в метантанках маловитратна і дозволяє генерувати тепло та енергію при утилізації отримуваного біогазу. Таким чином, дана кормова добавка в нативному вигляді може використовуватися лише за впровадженої системи рідкої годівлі.

Поживність

Зернова барда має вигляд водянистого корму з незначним умістом сухої речовини (5–10%, показник постійно коливається) та низькою енергетичною поживністю (0,04–0,12 к. од./кг). При зціджуванні рідини (декантуванні) вміст сухої речовини в барді вдається підвищити до 20–30%. Енергетична цінність барди зменшується в такій послідовності: кукурудзяна > пшенична > житня > картопляна.

Барда містить поживні речовини, властиві вихідній зерновій сировині, але в іншому кількісному співвідношенні. Так, у ній майже відсутні крохмаль і продукти його розщеплення. Усі інші речовини (протеїн, жир, клітковина, мінеральні речовини) залишаються, а їхня питома частка в сухій речовині з огляду на відсутність крохмалю значно зростає (табл. 1).

Так, за даними DLG, уміст сирого протеїну в зерні пшениці становить 138 г/кг сухої речовини, тоді як пшеничній барді — 362 г/кг, сирого жиру — відповідно 20 і 67 г/кг. Також зростає і вміст клітковини — 128 і 555 г/кг сухої речовини, що є небажаним для молодняка свиней у перший період відгодівлі.

Характеризуючи поживність барди, слід зазначити коливання в ній не тільки вмісту сухої речовини, але й поживних речовин. Такі особливості продукту пояснюються розбіжностями в технологічних процесах одержання спирту.

При вологості на рівні 90% зернова барда відносно багата на протеїн (2,7%). Підвищення вмісту перетравного протеїну в сухій речовині зернової барди порівняно з вихідною сировиною відбувається не тільки за рахунок зниження питомої частки вуглеводів, але й життєдіяльності дріжджів у процесі бродіння. При цьому, підвищується й біологічна цінність протеїну. Однак уміст лізину в ньому низький, тому необхідне додаткове його введення (табл. 2).

У низці досліджень уміст триптофану в пшеничній барді встановлено на рівні 3,7 г/кг сухої речовини, лізину — 6,8; метіоніну — 6,1; цистину — 6,9; треоніну — 11,7 г/кг. Однією з переваг використання пшеничної барди є відсутність необхідності додатково вводититриптофан.

Зола барди має кислу реакцію, зокрема містить значну кількість фосфору, але бідна на кальцій та натрій (табл. 3).

Уміст натрію у висушеній зерновій барді становить 0,22 г/кг сухої речовини, калію — 8,9 г/кг, кукурудзяній — відповідно 1,6 та 0,1 г/кг.

У свіжій барді міститься також 0,4–0,5% молочної та оцтової кислот, тому її рН становить 4,2–4,4. У зв’язку з цим барду найкраще згодовувати ще теплою, а зберігання понад добу не допускається. Використання несвіжої барди може призводити до подразнення слизової оболонки гортані тварини.

З вітамінів у барді містяться нікотинова та фолієва кислоти, біотин, холін та провітамін D2 – ергостерин.

Використання в годівлі свиней

У країнах ЄС розповсюдження практики використання барди в годівлі свиней відбулося зі збільшенням виробництва біоетанолу в якості пального. Тож на теперішній час накопичено певний інтернаціональний досвід застосування цього порівняно дешевого корму.

У годівлі поросят застосовувати барду не рекомендується через особливості її складу.

Успішне згодовування свіжої барди шляхом поступового привчання підтверджено для поросних свиноматок — у кількості 5 кг/голову і свиней на відгодівлі — у кількості до 7 кг/голову на добу.

Молоднякові на відгодівлі свіжу барду можна згодовувати не раніше досягнення ним живої маси 30 кг або, за іншими рекомендаціями, 50–60 кг. Така розбіжність пояснюється в першу чергу вимогами до ефективності відгодівлі. Так, перетравність органічної речовини барди становить близько 66%, а в перший період відгодівлі цей показник для загального раціону має бути не нижчим за 82%.

Кількість барди, яка згодовується в складі добового раціону молодняка свиней, у різних джерелах також варіює. Максимальну добову даванку визначають, виходячи з кількості 15% від потреби в сухому кормі. Також указуються дані 5 кг свіжої маси на 100 кг живої маси. Зважаючи на це, для точного визначення потрібний розрахунок поживності загального раціону з урахуванням вологості барди та концентрації в ній поживних речовин. Орієнтовні даванки барди молодняку свиней наведено в табл. 4.

Головна умова при використанні барди — поступове збільшення кількості цього корму й забезпечення належного гігієнічного стану, оскільки він швидко псується.

Комбікорм, що доповнює раціон з використанням барди, повинен мати достатньо високу (не менше 13 МДж в 1 кг) концентрацію обмінної енергії, але кількість сирого протеїну через підвищений його вміст у барді може бути зниженою до 13%. Склад комбікорму коригується залежно від кількості барди в раціоні (табл. 5).

За даними L. Bertram Reute, використання протя гом 6–7 місяців у раціоні свиней на відгодівлі 80%

барди з комбікормом, який у своєму складі містив 49% ячменю, 20% пшениці, 16% сої, 9% ріпакової макухи, 3% ріпакової олії і 2% вітамінно-мінеральної добавки, забезпечувало одержання середньодобових приростів на рівні 700 г.

Головна перевага її використання в годівлі – практична можливість здешевлення собівартості кормів і досягнення економії концентратів до 50 кг/голову протягом відгодівлі.

Стан виробництва і використання продуктів з відходів спиртовиробництва в Україні

Оскільки основними продуцентами спирту в Україні є спиртозаводи, то барда, яка є основним відходом спиртовиробництва, також є продуктом спиртозаводів, хоч і вторинним. Зараз в Україні нараховується 86 спиртозаводів з номінальною потужністю виробництва понад 62 млн дал спирту на рік.Але з наявної кількості заводів працює лише третина, та й та використовує тільки половину своїх можливостей.

У минулому 2008 році було вироблено та реалізовано 27 млн дал спирту, а в 2009 р. – за перші півроку відбулося зростання обсягів виробництва та реалізації. Тепер, якщо уявити, що українська спиртова промисловість може виробити 30 млн дал затребуваного спирту на рік, а після виробництва одного літра спирту залишається 12–13 літрів барди, то після нескладних підрахунків побачимо, що загальна кількість відпрацьованої барди має становити 3,6–3,9 млн т, з них 5–10% – суха поживна речовина, яка багата на необхідний тваринам протеїн.

На сьогоднішній день основними виробниками сухої гранульованої барди є Борщівський спиртозавод, Сторонибабський спиртозавод, Лужанський експериментальний завод, Косарський спиртозавод та низка інших. Рідка барда може коштувати від 200 до 250 грн за тонну, а суха гранульована від 1250 до 1600 грн за тонну, за пшеничну (показник протеїну 24–28%, вологість 8%) і за кукурудзяну (сирого протеїну 32–35%, вологість до 10%) відповідно.

Одночасно з сухою післяспиртовою бардою популярності в якості кормової добавки набула суха пивна дробина. Найбільшим виробником сухої дробини в Україні є ЗАТ «Оболонь» – 50–60 т щодня, також виробництвом сухої пивної дробини та післяспиртової барди займається ПП «Кег-сервіс» у м. Радомишль, продукуючи щоденно по 14–16 тонн дробини та барди окремо. Вартість тонни сирої дробини становить 80 грн, а тонни сухого грануляту – від 1000 грн, з умістом сирого протеїну 20–26%. Детальніше про пивну барду ви зможете дізнатися з наступного номера нашого журналу. Споживачами таких продуктів є найбільші птахоферми й тваринницькі комплекси України, а також низка іноземних сільськогосподарських підприємств.

Одним із найбільш перспективних способів підвищення білкової цінності барди є її біоферментація з використанням різних бактеріальних заквасок. При такому ферментативному «доопрацюванні» барди жири, клітковина, БЕР (включаючи недоброджені цукри та крохмаль), які становлять до 60% сухої речовини барди, трансформуються в білкову масу. Уміст білка в біоферментованій барді може зрости у 2 рази, що дозволяє вдвічі збільшити білкову цінність такого продукту з барди та підвищити економічну мотивацію її використання.

Використані джерела:

  1. Дурст Л., Віттман М. Годівля сільськогосподарських тварин: Навч. посібник. Пер. з нім. / За ред. Ібатулліна І. та Штрьобеля Г. — К. : Фенікс, 2006.
  2. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных / Калашников А. П. , Клейменов Н. И., Баканов В. Н. и др. — М. : Агропромиздат, 1985.
  3. DLG-Futterwerttabellen: Wiederkäuer / Universität Hohenheim — Dokumentationsstelle. —7., erw. und überbearb. Aufl. — Frankfurt am Main : DLG-Verl., 1997.
  4. Goldberger R. Weizenschlempe auch für Schweine möglich // www.landwirt.com
  5. Hackl W., Priepke A., Henning U., Bestimmung der praecaecalen Protein- und Aminosaurenverdaulichkeit von getrockneter Weizenschlempe // Forum angewandte Forschung in der Rinder- und Schweinefutterung, 28 und 29.3.2007, Fulda.
  6. Jeroch H., Flachowsky G., Weissbach F. Futtermittelkunde. — Stuttgart : Gustav Fischer Verlag Jena, 1993.
  7. Preissinger W., Spiekers H., Obermaier A. Einsatz von getrockneter Weizenschlempe in der Fresseraufzucht // www.lfl.bayern.de
  8. Reute L. Bertram. Rapskuchen und Schlempe in der Schweinefutterung // Veredlungsproduktion.—2006. — № 2.
  9. Zacharias B. Verfutterung von Schlempe an Mastschweine // www.landwirtschaftmlr.badenwuerttemberg.de

Автори:

Анатолій Чигрин, Консультант Науково-дослідного центру ТОВ «Єврокорм сучасна годівля», кандидат с.-г. наук

Юрій Голуб, Директор Науково-дослідного центру ТОВ «Єврокорм сучасна годівля», кандидат ветеринарних наук

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ